екстериторіальність

-ності, ж.

У міжнародному праві – сукупність привілеїв, обумовлених договорами між країнами, що надаються главам інших держав, дипломатичним представникам, військовим частинам, кораблям і т. ін. || Підпорядкування законам власної держави і повний імунітет від юрисдикції іншої держави.